Фотографи-мандрівники на запилених шляхах: поради з дороги.

Можете розповісти нам щось про себе, ваш блоґ та вашу історію?

Ми зустрілися в Лондоні на сайті знайомств і з'ясували, що однаково захоплюємось мандрами й фотографією. Мабуть, саме тому ніхто з нас не був проти поїхати з Лондона в подорож на кілька років, тому це стало для нас реальністю.
«На запилених шляхах» – проект, який виник у нас як платформа для нашого захоплення блоґами і фотографією в 2014 році. Ми сіли на літак до Мехіко з білетом в один кінець, набитими готівкою шкарпетками, схематичним планом подорожі, великим бажанням пригод і купою фотографічного обладнання. А в пом'ятому автобусі десь у Белізі народилося ім'я.
Ми хотіли створити щось корисне і надихаюче для інших мандрівників, що подорожують Латинською Америкою. З того часу проект перетворився на наше основне заняття і пристрасть – ми допомагаємо прихильникам будь-яких видів подорожі знайти натхнення, дізнатися, як зробити свої мандри зручнішими, або просто помріяти про свою наступну пригоду під час обідньої перерви.

З чого все починається – з історії або з фото?

Насправді це залежить від місця, наших попередніх планів і того, як ми самі захочемо все це відчути.
Наприклад, під час поїздки до Болівії нас вразили різні місцеві групи населення та їхній дивовижний одяг. У бесідах ми дізналися про ринок на околиці Сукре, де десятки різних місцевих груп, усі в неймовірних капелюхах, збираються кожні вихідні, і ми пішли туди з твердим наміром розповісти цю історію. А в Ес-Сувейрі (Марокко) ми й не очікували, що так захопимося рибалками, які працюють у гавані, але саме туди ми поверталися знов і знов, кожного разу – щоб зробити це один знімок.
У більшості випадків ми даємо місцю змогу повести нас своїм маршрутом, а на наші враження зазвичай впливають сюжети, що виникають перед нами, і люди, яких ми зустрічаємо.

Промінявши вулиці Лондона на величезні простори Латинської Америки, як ви скоригували свою техніку фотографування з урахуванням нових умов?

Це може здатися дивним, але ніхто з нас обох фактично не фотографував у Сполученому Королівстві до початку нашої пригоди в Латинській Америці. Під час закордонних подорожей ми створювали цілі каталоги фотографій, які всі тепер зберігаються десь на запилених жорстких дисках. Ми рідко виходили на вулиці Лондона з камерами, тому що наша рідна країна майже не цікавила нас.
На щастя, тепер все змінилося, і ми зрозуміли, що людина, якесь дивне місце на вулиці або сюжет не мають обов'язково бути закордонними, щоб викликати інтерес. Щось по-справжньому цікаве можна знайти у чомусь дуже прозаїчному, а можливість створити чудовий знімок існує майже всюди.

Можете щось порадити фотографам-початківцям?

Вивчіть основи про світло, діафрагму, кадрування та редагування фотографій; вимкніть автоматичний режим і робіть знімки у високому динамічному діапазоні (HDR). Не думайте, що туристична фотографія – це те, що ви бачите в своєму Інстаграмі. Дуже важливо спробувати різні підходи і стилі фотографування, щоб зрозуміти, що саме вас насправді цікавить і що у вас виходить. Не роздивляйтеся свої знімки лише на екрані: друкуйте деякі з них, щоб поглянути на них з іншого боку та «відчути» результати своєї роботи.

Як вам вдається знайти душу того чи іншого місця й зафіксувати на плівці те, що найкраще представляє місця, де ви буваєте?

«Ми мандруємо. Ми багато мандруємо. Ми блукаємо в містах та селах серед пагорбів і знімаємо життя таким, яким його бачимо. Інколи під час фотографування десь у новому місці ми не відчуваємо його сутність і тему, і лише повернувшись додому, абстрагувавшись і поглянувши на знімки через кілька тижнів або місяців, ми її бачимо.
Краще дозволити місцю самому розповісти тобі свою історію, а не шукати її, вже маючи якесь уявлення».

Туристична фотографія здається простою справою, але створити щось цікаве важко: тож як вам вдається зробити свої знімки особливими?

«У світі Інстаграма туристична фотографія тепер асоціюється насамперед із дівчатами в розкішних сукнях та дивовижних капелюхах, а не з людьми та місцями, де вони бувають. В Марракеші, наприклад, всі, здається, живуть у тому ж самому класичному марокканському будинку, ходять у той самий спа-салон і створюють однакові знімки в однакових позах у найпопулярніших місцях. І хоча наша власна сторінка в Інстаграмі і наш блоґ містять – суто з міркувань необхідності – деякі з таких «приманкових» фото, кілька місяців тому ми вирішили не зраджувати собі й тому стилю фотографування, який ми полюбляємо».

Можете дати кілька порад про фотографування людей під час подорожі?

Нас завжди питаюсь, як ми фотографуємо людей, чи просимо ми дозволу до або після знімка? Якщо чесно, ми рідко питаємо про дозвіл. У цьому велика різниця між створенням прекрасних портретів та прекрасних вуличних фотографій. Коли людина знає, що її фотографують, мова її тіла стає цілковито іншою, і її справжній образ просто зникає.
Звичайно, дуже важливо створювати такі фото, знаючи, що ти робиш, з повагою та відчуттям середовища – ми завжди оцінюємо ситуацію і «знімаємо від стегна» в 90 % випадків.

Чи важливий час доби у ваших фотографіях?

«Це критичний фактор. Різниця між хорошим і прекрасним знімком часто полягає в тому, в який час доби він був створений. Фотографування ввечері перед заходом – зазвичай найпростіший спосіб покращити якість знімків, але під час подорожі (особливо коли замало часу або в жахливу погоду) це не завжди можливо.
Але хоча фотографи намагаються на повну скористатися такими золотими годинами, ми як блоґери-мандрівники також маємо розуміти, що туристична фотографія не повинна створювати враження нескінченного сонячного дня. Інколи погода буває поганою, а іноді не вдається потрапити в бажане місце й сфотографувати його так, як тобі хотілося.
Але створення ідеального фото – не єдина причина помандрувати до прекрасного місця.

Заробляти гроші за те, що подорожуєш, – це сьогодні мрія для багатьох. Що ви можете порадити людині, яка хоче зробити кар'єру на подорожуванні?

Перша порада – критично ставитися до всього, що про це розповідають.. Існує забагато різних курсів і статей, де кажуть, що якщо зробити це, це і це, то ви станете успішним туристичним блоґером. Все це просто неправда. Автори часто забувають згадати про величезний обсяг тяжкої праці та обов'язково частинку удачі, які необхідні для успіху в цій справі.
Якщо ви дійсно хочете перетворити це на справу свого життя, навчіться добре писати й покращуйте свої фотографії. Переконайтеся в тому, що ви дійсно любите подорожі в усіх їхніх формах. Це не тільки 5-зіркові готелі з панорамними басейнами. Будьте допитливими та пристрасними, а також вдячними, навіть якщо вашу статтю прочитає одна людина, а не 10 000.

Ваша філософія подорожування складається з дванадцяти ідей, що пов'язані з насолодою, позитивним ставленням та межами власних можливостей – можете розповісти нам про це?

Наша проста філософія подорожування полягає в тому, що навіть якщо нікому не цікаво, що ми робимо й розповідаємо про неймовірні речі, які побачили, ми все рівно завжди знаємо, що відчули частку світу так, як ніхто інший. Той момент, те місце, той час – все це було нашим.
За великим рахунком, можливість подорожувати – це привілей, і про це ніколи не варто забувати.

Можете розповісти нам якусь свою улюблену історію, яку ви спіймали на камеру?

Безсумнівно, це історія з Еквадору. Це був останній день нашої п'ятиденної подорожі по Андах – на маршруті Кілотоа. Емілі була застуджена, а наші ноги були всі в пухирях. Ми мали сісти на вантажівку, яка б провезла нас кілька останніх кілометрів до автобуса на Латакунгу, але нам казали, що ніхто нікуди не поїде ще чотири години. Ми вирішили пройтись пішки. За годину на середину дороги перед нами вилетів футбольний м'яч, а за ним – двоє дітей не більше 5–6 років: ми проходили повз сільської школи.
Наступні кілька чудових годин ми провели із цими дітьми та їхніми вчителями. Ми грали у футбол, розмовляли іспанською, розповідали історії та показували, як фотографувати нашими камерами. Ми абсолютно впевнені, що це був перший раз, коли більшість з них тримала камеру в руках, і вони були такі щасливі, знімаючи нас і один одного та хихикаючи над результатами. Це одна з найулюбленіших наших історій з Латинської Америки та один з найкращих спогадів з наших мандрів.

Без якої техніки ви не можете обійтись у подорожі?

Звичайно, це наш об'єктив Canon EF 50mm f/1.4 lens. Якість зображення неперевершена. Нам часто доводиться робити фотографії дуже швидко, і завдяки об'єктиву з фіксованим фокусом ми завжди знаємо, де треба стати, щоб зняти те, що нас зацікавило. Це особливо важливо під час фотографування від стегна – техніка, якою ми часто користуємося.

Які тепер у вас плани, куди проект «На запилених шляхах» вирушить далі?

Наша концепція – незалежне, зважене та допитливе подорожування. Але для того, щоб покращити свої навички фотографів і розповідачів, окрім своїх звичайних статей, ми плануємо зазирнути глибше. Ми хочемо поділитися історіями людей, яких зустрічаємо на своєму шляху і які роблять наші подорожі можливими. Ми навчимося краще створювати портрети й документальні матеріали, а як туристичні блоґери ми допоможемо людям краще оцінити позитивний вплив подорожування на те чи інше місце.
Щодо конкретних місць – у наших планах Латвія, Бразилія, Карибський басейн, Нідерланди, Фарерські острови та Іспанія. Ми також хочемо дещо глибше познайомитись із Сполученим Королівством.


Підготував Ден Касл (Dan Castle)