Еммануель Ойелеке: творча подорож у світ фешн-фотографії

Вихід за межі творчих кордонів — один із ключових аспектів фешн-фотографії, і вона надзвичайно важлива, оскільки ми рухаємося в напрямку демократизації індустрії, де творці-початківці, а також відомі фотографи мають можливість розповідати свої унікальні історії через об’єктив. У цій статті посланець Canon у Нігерії Еммануель Ойелеке (Emmanuel Oyeleke) розповідає про свій натхненний шлях фешн-фотографа в Лагосі.

Шлях Еммануеля до фотографії такий само унікальний, як і його знімки. Раніше він професійно грав у скрабл, подорожуючи світом по різних турнірах. Саме під час цих пригод він відкрив для себе глибоку любов до фотографії, фіксуючи спогади й моменти зі своїх подорожей.

Описуючи себе як «серійного підприємця», Еммануель завжди скеровує енергію на свої пристрасті, і це допомогло йому перетворити захоплення на процвітаючу кар’єру.

Один із керівних принципів Еммануеля — ніколи не повторювати один і той самий образ. «Я не люблю рутину, — зізнається він. — Мені швидко стає нудно, тому навіть якщо я роблю фотографію, яку вже робив раніше, освітлення може бути іншим. Звісно, клієнти хочуть постійності, але я уникаю шаблонності. Я знаходжу різні шляхи, щоб дістатися до місця призначення. Саме те змушує мене рухатися вперед. Це підтримує мою допитливість.

Коли думаєш, що все зрозумів і щось потрібно завжди робити саме так, потрапляєш у пастку самозаспокоєння, і в якийсь момент твої образи починають повторюватися. У такій культурі, як Нігерія, люди хочуть свіжих ідей і щоразу чогось нового. Крім того, щойно ти щось зробиш, багато молодих фотографів це повторюють, тож якщо ти не в змозі знайти нові способи робити ті чи інші речі, твоя робота починає виглядати як робота сотні інших фотографів. Можливість щоразу робити щось по-новому зберігає свіжість для мене та моїх клієнтів».

За словами Еммануеля, незалежно від того, чи то особистий проєкт або клієнтське замовлення, у роботі завжди є місце для особистого бачення, і іноді результат — навіть якщо він не точно такий, на який очікував клієнт — резонує з ним і зрештою подобається замовнику.

Як і Ніна Зимолонг (Nina Zimolong) і Ян Іпполіт (Ian Hippolyte), про яких ми розповідали в попередній статті цієї серії, Еммануель вважає, що у фешн-фотографії завжди є історія.

«Навіть якщо ви цього не бачите, завжди є елемент оповідання, — каже він, — навіть коли йдеться про найтонші речі — погляд моделі, композицію чи те, що я вирішую включити до кадру або виключити з нього. Я завжди намагаюся щось сказати у своїй роботі».

Еммануель визнає творчий імпульс у самій індустрії моди, а отже, завжди наголошує на важливості платформ, які дають змогу почути свіжі голоси. «Такі заходи, як Тиждень моди в Лагосі, створені для відомих брендів, але деякі з них також мають платформи для дизайнерів-початківців. Сьогодні з’являється і багато інших». Він підкреслює цінність таких заходів, як Street Souk, фестиваль вуличного одягу в Лагосі, що об’єднує різних творчих людей, аби відсвяткувати моду й дати їм змогу продемонструвати свої роботи. «Ці платформи дуже важливі для нових дизайнерів, а також для інших аспектів індустрії — візажистів, перукарів, фотографів і творців контенту, що приходять до неї. Усім потрібна платформа, аби показати, що вони можуть запропонувати».

Еммануель вважає, що важливість соціальних мереж неможливо переоцінити — як для фотографів, так і для інших творчих особистостей в індустрії моди та за її межами.

Він зазначає, що соціальні мережі демократизували процес висвітлення інформації, дозволивши всім видам митців зрештою самостійно публікувати свої роботи й виходити на світову аудиторію, не покладаючись на традиційних посередників (термін, який Ян також використовував для опису бар’єрів на вході в цю сферу), як-от видавці, галереї та продюсери. Соціальні мережі дійсно розширюють можливості, особливо для фотографів, дизайнерів, візажистів тощо, які раніше не мали ані голосу, ані зв’язків, ані мережі контактів.

«Ви можете ніколи не покидати берегів Нігерії, але ваші роботи облетять увесь світ. Думаю, це дійсно важливо».

Для модних фотографів-початківців, а також молодих талантів, яким їхні роботи можуть дати безпрецедентну популярність, Еммануель дає практичну пораду:

• «Будьте помітними. Публікація робить помітнішими африканські таланти — у фотографії, відео, кінематографі, моді. Є така приказка: закриті роти не годують. Я маю на увазі, що ви як художник можете створити роботу, а потім вона просто лежить і ніхто її не бачить. Я думаю, що сьогодні публікувати й ділитися важливіше, ніж будь-коли раніше»
• Створюйте свої оповідання. «Люди купують історії, а не лише зображення чи відео. Розкажіть свою історію, тому що ніхто не зможе розповісти її так, як ви».
• Будьте прозорі. «Як часто ви чуєте, як люди кажуть: моя робота розповідає сама про себе? Але навіть у соціальних мережах зараз багато шуму й факторів відволікання. Тому на цьому етапі ви дійсно маєте публікувати свій контент якомога більше й частіше — і я б сказав, ділитися не лише хорошими моментами, але й труднощами чи моментами з-за лаштунків, і, можливо, люди побачать цінність у тому, що ви робите».

Подорож Еммануеля є свідченням сили пристрасті, оригінальності та креативності, показуючи, як дух підприємництва й соціальні медіа можуть формувати кар’єру сучасних візуальних оповідачів. Якщо ми чогось і навчилися, так це того, що з правильними інструментами й мисленням великі мрії можуть стати реальністю.

Докладніше:

• Початок шляху у фешн-фотографії
• Перелік обладнання для фешн-фотографії

Автори: Мабінті Тейлор-Камара (Mabinty Taylor-Kamara) і Сара Кей Бленд (Sarah Kay Bland)