ФОТОГРАФІЯ ЇЖІ
Як стати інфлюенсером у галузі фуд-фотографії?
Поради щодо фотографування їжі від Instagram-інфлюенсера й посланця Canon Ясмін аль-Батул (Yasmin AlBatoul)
Фотограф їжі
Представляємо вам спеціаліста з фотографування їжі Майка Цанга (Mike Tsang), який робить апетитні динамічні сюжети.
Майк Цанг (Mike Tsang) розповідає про свою пристрасть до зйомки рухомих об’єктів та фотографування їжі за Mike Tsang
Зйомка динамічних сюжетів завжди було пристрастю Майка Цанга; але з їжею в них склалася любовна пригода, яка допомогла створити справжні шедеври для гурманів фотографії.
Ми поговорили з даруванням з Instagram про його смачні та динамічні історії.
Розкажи нам трохи про себе, Майк. З чого почалося твоє захоплення фотографією?
У дитинстві в мене були камери «на один раз». Ми робили сімейні фотографії наших пригод, а потім складали їх у фотоальбом. Пам’ятаю, у мене була власна камера і я дуже нервував, роблячи фотографії, тому що на плівці було тільки 25 кадрів. Тому я робив знімок тільки тоді, коли був упевнений, що вийде ідеальний кадр.
Свою першу цифрову дзеркальну камеру я купив у 25 років. З нею я знімав своє повсякденне життя, залишав кадри на пам’ять і ділився зі світом своїм баченням. Ми з друзями влаштовували фотопригоди. Ми знаходили занедбані будівлі й годинами знімали дрібні деталі і текстури міського ландшафту.
Мені подобається знаходити красу в несподіваних місцях і ділитися нею зі світом.
"Життя швидкоплинне, а можливість зупинити мить і розглянути все в найдрібніших деталях надихнула мене продовжувати."
Ваші фотографії зазвичай «фіксують їжу в русі» – звідки взялася ця зацікавленість рухом та їжею?
Я не завжди був фотографом їжі, мені більше подобалося знімати вулиці та ситуації з життя. Мені хотілося фотографувати урбаністичний бік Лондона, а особливо цікаво було знімати темну сутність будівель.
Я почав знімати їжу тільки тоді, коли познайомився зі своєю дівчиною – вона справжній гурман. Вона навчила мене всьому, що я знаю про їжу. Саме тоді я почав поєднувати у фотографіях їжу й вулиці.
У дитинстві мені подобалося змушувати речі рухатися. Раніше я робив фліпбуки, не особливо змістовні, просто невелика історія – наприклад, політ повітряного змія. Для мене це було щось на кшталт створення руху. Саме тоді я й захотів створювати рух наяву, і тепер я дизайнер руху. Витоки моєї фотографії лежать саме там. Мені подобається фотографувати речі, які складно зловити в кадрі, наприклад момент замерзання.
Ваші історії виглядають досить спонтанними – скільки часу займає зйомка?
Все починається з того, що ми з подругою вибираємо, де поїсти. Ми йдемо в це місце, і я роблю знімки по дорозі в ресторан або магазин, щоб перейнятися атмосферою.
Я теж регулярно знімаю відео. Я знаходжу запис, який надихає мене, і запам’ятовую рух, який згодом спробую зняти в статичному кадрі. Із того моменту все вже досить спонтанно. Це ще й емоційний процес, тому що вам потрібно прислухатися до своїх інстинктів і відчувати момент, щоб зробити потрібний кадр.
Що стосується вашого Canon EOS M5, які режими та настройки ви використовуєте, щоб зловити ці швидкоплинні моменти з їжею?
Я знімаю в режимі ручного налаштування – це дає мені відчуття повного контролю над створенням своїх історій. Я можу керувати світлом, витримкою затвора й діафрагмою. Мені подобається знімати у форматі RAW, тому що потім ці знімки можна перенести в Lightroom і за потреби відредагувати. Мої історії зазвичай виглядають досить меланхолійно, і я думаю, що це спадщина моєї вуличної фотографії, занедбаних будівель з минулого.
Коли я фотографую рухомі об’єкти, я знімаю в ручному режимі, а потім в режимі f/1.0 намагаюся навести фокус на певний елемент. Що стосується витримки затвора й діафрагми, я зазвичай перебираю різні варіанти, поки не знайду той, який мені подобається.
Якою історією або колекцією історій ви найбільше пишаєтеся як фотограф?
Одну історію я дійсно вважаю особливою – це був момент, коли я вперше застосував нову техніку. Я був у Finks Salt&Sweet у Північному Лондоні, був обідній час, і освітлення було просто досконале. Я подумав: «Хіба не було б здорово, якби я захопив би сплеск кави, коли в неї падає шматочок цукру?». Мені вперше вдалося зловити момент з першого кадру, у мене було відчуття, що я виграв в лотерею. Життя швидкоплинне, а можливість зупинити мить і розглянути все в найдрібніших деталях надихнула мене продовжувати.
Ви змусили нас задуматися, який фестиваль їжі відвідати цього літа, у вашому щоденнику є щось на прикметі?
Нещодавно я побував у Market Hall – це новий ринок у районі Fulham Broadway, один з трьох, які мають відкритися. Це ринок зі східною атмосферою, на якому продається переважно їжа азіатської вуличної кухні та є багато місць для сидіння. Це місце ідеально підходить для того, щоб купити якусь їжу, яку можна втілити в живому образі – всістися і фотографувати.
Минулого року я побував у Meatopia, там відомі шеф-кухарі готують м’ясо на відкритому вогні. Я хочу знов сходити туди цього року – там багато цікавого. Більшість шеф-кухарів готують прямо у вас на очах, тому там можна зняти безліч моментів.
Cheese Street – ще один фестиваль їжі, який я планую відвідати цього літа. Я вважаю, що сир чудово підходить для відтворення руху (всі ми бачили знімки піци, що тягнеться, і тостів, змазаних маслом).
Окрім Canon EOS M5, яке ще обладнання і платформи ви використовуєте для створення своїх історій?
Найчастіше я викладаю історію в Instagram, тому що там можна встановлювати відповідні хештеги й спілкуватися з іншими фотографами та любителями їжі. Це чудовий інструмент, який дозволяє подивитися, що роблять інші люди, і знайти нові місця з їжею.
Що стосується обладнання, у мене є Canon EOS 2000D, який чудово підходить для зйомки на ходу. Іноді я використовую штатив, щоб зробити статичні кадри, додаткове світло, щоб створити освітлення, яке мені потрібне (хоча я зазвичай попереджаю співробітників ресторану заздалегідь), і запасні акумулятори. Я завжди беру додатковий акумулятор.Canon EOS 2000D
Ви фотографували багато різної їжі. А яка ваша улюблена?
Це дуже складне питання. Мені подобається азіатська кухня – усі страви з рисом та локшиною. Я нещодавно був у Японії і закохався в їхню кухню: суші, рамен... Їхня культура тісно пов’язана із приготуванням страв, вони дуже багато часу витрачають на приготування і ви дійсно відчуваєте любов, з якою все приготовлено.
Що ви хотіли б зробити в майбутньому, і як ви бачите еволюцію свого фотографування їжі в динаміці?
Я хочу робити ще цікавіші кадри – можливо, підкидати їжу й намагатися зловити в кадрі її природний рух і падіння.
Я продовжую вчитися – і завжди є, що покращувати. Мої знімки не ідеальні, як мені хотілося б, а значить, ще багато чому належить навчитися. Цього можна досягти тільки практикою: що більше ви робите, то краще виходить. Мої сьогоденні історії далеко попереду в порівнянні з найпершою. Тому я думаю, що мої фотографії органічно еволюціонуватимуть паралельно з новими прийомами та навичками, які я візьму на озброєння.
Написано Сашою Ньюбері (Sasha Newbury)