Експериментуючи з часом і рухом у своїх відео, ви зможете відкрити світ, що зазвичай прихований від очей — уповільнити швидкі події або прискорити триваліші, такі як схід сонця або рух хмар небом. Професіонал Метью Вандепутте (Matthew Vandeputte) ділиться власними методами контролю над часом — від сповільненої зйомки до покадрового відео й гіперлапсу.
Ключовим моментом у всіх цих прийомах є частота кадрів. Він неї залежить швидкість записування та відтворення відеоматеріалу в кадрах на секунду. Найпоширеніші стандартні швидкості записування та відтворення — 25 або 30 кадрів на секунду. Фільми зазвичай демонструються зі швидкістю 24 кадри на секунду, тому 25 кадрів на секунду створюють більш «кінематографічний» ефект, а 30 кадрів на секунду виглядають чіткіше й краще підходять, наприклад, для зйомки динамічних спортивних подій і новин.
Насправді вибір не має великого значення, але зазвичай частота кадрів на етапі записування й відтворенні має збігатися. Для сповільненої зйомки необхідно записувати відео з більшою частотою: наприклад, якщо зняти рух зі швидкістю 50 кадрів на секунду, а відтворити зі швидкістю 25, його буде показано з половинною швидкістю.
Щоб прискорити плин часу, потрібна нижча частота записування. Зробивши 25 окремих кадрів протягом тривалого періоду і потім відтворивши їх зі швидкістю 25 кадрів на секунду, ви стиснете хвилини, години й навіть дні в односекундне відео. Саме так створюються таймлапси (покадрова зйомка) та гіперлапси. Гіперлапс — це різновид таймлапсу, при якому камера рухається. Таймлапс традиційно знімається на штативі або на слайдері для управління рухом, тому камера залишається майже в одному місці, а в режимі гіперлапсу її положення змінюється між знімками.