Нічне життя в Берліні не стихає навіть під загрозою закриття клубів
#pursuitoftheshot
Берлін недарма славиться своїм бурхливим нічним життям: це й легендарний клуб Berghain, і різноманітні спонтанні вечірки. Однак тепер вони опинилися під загрозою, адже попит на житлові площі росте — разом з орендною платою. Кілька клубів уже не витримали підвищення тарифів — і, згідно з прогнозами, це лише початок епідемії закриттів. Пропонуємо зазирнути за лаштунки нічних клубів Берліна й дізнатися більше про людей, для яких це покликання та спосіб життя: тих, хто розважається, й тих, хто працює в цій нічній економіці.
Свінг, сальса й секс; танго, трансвестити й техно… У Берліні будь-хто знайде, як із запалом провести час.
Щоночі тисячі берлінців і гостів міста тягнуться в такі славетні місця, як RAW — клуб у старому ремонтному локомотивному депо, скрізь розписаному графіті. Цей нічний клуб розташовано в східній частині міста, де колись панував комуністичний лад, а тепер працює безліч барів, клубів і навіть басейн із пивницею під відкритим небом.
Саме сюди, у будівлі й ангари вздовж залізничних шляхів, люди приходять потанцювати під регі, панк-рок, денсхол, хардкор, метал, реп, хіп-хоп і техно. Тут розташовано такі відомі клуби, як Cassiopeia та Suicide Circus.
«Кожна ніч у Берліні — це справжня пригода: щоразу щось нове», — ділиться Річард Шон, емігрант із Британії, який живе в Берліні.
Чому Ніко Бродерсен, старший охоронець клубу Bassy Club, так любить свою роботу? Відповідь проста: люди.
«Вільні, розкуті люди — цей потік молоді ніколи не припиняється. З часом забуваєш імена, але їхні обличчя назавжди закарбовуються в пам’яті», — говорить вона про завсідників берлінських нічних клубів.
Однак останнім часом, на жаль, не все так весело: попит на житлові площі дедалі росте разом із населенням — і орендною платою. Декілька клубів уже не витримали росту тарифів — і очікується, що це лише початок масштабних закриттів.
Крім того, у районі Пренцлауер-Берг, який був колись під владою комунізму, а після падіння Берлінського муру перетворився на Мекку для любителів вечірок, кілька клубів вимушено припинили роботу через скарги на шум.
Цю пошесть уже прозвали Clubsterben — «клубною моровицею».
Нещодавно її жертвою став клуб Pogo Tussy в східному районі Фрідріхсхайн, на місці якого планується створити житловий комплекс.
«Дуже тяжко все покидати після 13 років роботи, але що робити — таке життя», — говорить колишня власниця клубу Сімона Браун.
Але тим часом у багатьох районах міста, незважаючи ні на що, тривають вечірки.
Жоден шанувальник техно, якого доля занесла в Берлін, не омине легендарний клуб Berghain, розташований у колишній електростанції — якщо, звісно, зуміє потрапити всередину, адже часто довжина черги сягає сотні метрів. Підприємливі місцеві жителі навіть роблять на цьому бізнес, продаючи пиво спраглим меломанам у черзі.
Однак і ті, кому не пощастило, мають куди піти: їх гостинно прийме багатоповерховий клуб Salon Zur wilden Renate, переобладнаний зі старого житлового будинку, або About Blank, який запрошує розважитися під відкритим небом. А клуб Sisyphos здивує своїм приміщенням — колишньою фабрикою собачого корму.
У напівтемряві клубу Insomnia можна дати волю інстинктам. Деякі гості скидають у роздягальнях буденний одяг і затягуються в латекс і шкіру, а деякі, не вдягаючись, прямують просто у вир гульні, щоб розважатись і кохатися на людях під гучну ритмічну музику.
«Наш клуб — це місце, де можна побути вільними й реалізувати свої таємні фантазії. Тут немає рамок і обмежень. У нас лише одне залізне правило: "ні" означає "ні"!» — говорить Домініка, яка керує клубом Insomnia разом із чоловіком.
Інші клуби заманюють вогнями стробоскопів, звуками диско та запальними травесті-шоу.
А якщо ви віддаєте перевагу спокійнішому відпочинку, на вас чекають бари та ресторани вулиці Сімон-Дах-Штрассе у Фрідріхсхайні. Сідайте за будь-який столик на літніх терасах
і вибирайте, що вам до вподоби: мексиканська, середземноморська, східна кухня або ж автентичний німецький каррівурст — порізані свині сардельки в соусі з кетчупу та порошку карі.
Автор: Мішель Мартін (Michelle Martin), редактори: Ангус Максвон (Angus MacSwan), Джеремі Гонт (Jeremy Gaunt)