Місія: урятувати середньовічне італійське селище
За кам’яними мурами середньовічного селища Санто-Стефано-ді-Сессаніо в провінції Л’Аквіла, що на півдні Італії, старовинні будівлі нависають над вузькими вуличками, які в’ються під арками повз вимощені бруківкою площі.
Найчастіше на цих вулицях не зустрінеш жодного перехожого, крім туристів, що милуються архітектурою селища та мальовничими пагорбами навколо.
Багато століть жителі цього селища заробляли фермерством і торгівлею вовною. Однак тепер у Санто-Стефано-ді-Сессаніо живе лише 108 мешканців — за словами голови селища, з часів Першої світової війни населення зменшилося більш ніж удесятеро. Це лихо спіткало не лише Санто-Стефано-ді-Сессаніо, а й багато ближніх сіл: більшість жителів подались у міста або й за кордон, покинувши рідні місця.
Через багато десятиліть неторкнуту архітектуру цих місць наново відкрила шведсько-італійська підприємниця Даніела Кільгрен, яка натрапила на них у 1999 році під час подорожі на мотоциклі.
Придбавши кілька будинків, у 2005 році Кільгрен переобладнала їх під готелі. Місцеві жителі відзначають, що її проект допоміг відродити селище, привабивши в нього туристів.
«Коли я вперше побачила ці місця… то подумала, що вони покинуті, — ділиться Кільгрен. — Тут наче зупинився час».
Жителі Санто-Стефано-ді-Сессаніо й досі працюють на фермах і пасуть худобу, однак сьогодні головне джерело доходів селища — це туризм. Мальовничі гори Гран-Сассо, заповідник Монті-делла-Лага та відпочинок у старовинних будиночках ваблять сюди гостей з усього світу.
Не називаючи конкретних цифр, голова селища Фабіо Сантавікка ділиться радістю: «Зараз туристів стало набагато більше. Люди почали здавати кімнати, відкривати кафе. Селище поступово оживає».
За словами голови, сьогодні на туристів чекають близько дюжини міні-готелів, і в селищі працюють над розважальною програмою.
За останніми даними з місцевого управління туризму, у 2013 році в селищі побував 4361 відвідувач (тоді як у 2005 році — лише 900).
Санто-Стефано-ді-Сессаніо — одне із селищ області Абруццо, населення якого помітно зменшилося через бідність, землетруси та занепад вовняної промисловості після появи синтетичних матеріалів.
Поблизу в селищі Сан-Сильвестро кімнати порожніх будинків поросли травою та кущами. Далі на північ лежить Вале-Пйоле — покинуте.
Як каже голова Сантавікка, до Першої світової війни в Санто-Стефано-ді-Сессаніо жило близько 1100 людей.
На зиму деякі жителі з висоти 1250 м над рівнем моря переїжджають у долину, і село ще більше безлюдніє. Однак деякі городяни вже зацікавилися селищем і придбали в ньому нерухомість.
«Люди залюбки сюди приїздять, — говорить Амелія, власниця міні-готелю та кулінарних курсів для туристів. Ми робимо все можливе, щоб про наше селище дізналися та захотіли його побачити».